Трамплін «Трампа 2.0»: перезавантаження чи стрибок у зовнішній політиці?

Анотація

Дослідження спрямоване на виявлення ступеня спадкоємності та інновацій у зовнішньополітичному курсі адміністрації Трампа другого терміну порівняно з першим президентством (2017-2021) та визначення характеру формування нової стратегічної рамки американської зовнішньої політики в контексті трансформації глобального світового порядку.

 Методологічною основою дослідження є поєднання неореалістичного підходу до аналізу зовнішньої політики з елементами організаційної теорії та концепції «великої стратегії». Застосовано системний, порівняльний та інституційний аналіз для оцінки кадрових призначень, риторичних змін та практичних дій адміністрації. Особливу увагу приділено концепції «сірого носорога» як аналітичній рамці для розуміння феномену повернення Трампа та його впливу на міжнародні відносини. Емпіричною базою дослідження стали офіційні документи та заяви, кадрові призначення та фактичні зовнішньополітичні рішення адміністрації Трампа обох термінів.

 Встановлено, що другий термін адміністрації Трампа характеризується вищою інституційною когерентністю, досягнутою через призначення ідеологічно близьких та лояльних кадрів. Виявлено еволюцію доктрини «Америка перш за все» у напрямку прагматичного розуміння глобального лідерства. Ідентифіковано елементи повної спадкоємності (жорстка позиція щодо Китаю, пріоритет двосторонніх відносин, фокус на торговельних дисбалансах), адаптивної спадкоємності (підхід до НАТО та європейських союзників) та інновацій (новий баланс між жорсткою силою та дипломатією, стратегія «технологічного суверенітету»). Визначено ключові уроки першого терміну, що вплинули на формування нових підходів: усвідомлення інституційних обмежень президентської влади, важливість підготовки міжнародних партнерів до змін в американській політиці та необхідність системного підходу до використання економічних інструментів зовнішньої політики.

Зроблено висновок, що другий термін адміністрації Трампа не представляє простого повернення до підходів першого президентства, а демонструє формування більш систематичної зовнішньополітичної стратегії, що враховує досвід першого терміну та зміни в міжнародному середовищі. Нова «доктрина Трампа» включає п'ять взаємопов'язаних елементів: стратегічний прагматизм, вибіркова залученість, економіка як інструмент безпеки, силове балансування та договірний унілатералізм. Аналіз через призму концепції «сірого носорога» демонструє, що повернення Трампа було передбачуваною подією, але міжнародна спільнота виявилася непідготовленою до її наслідків для глобального світового порядку.