Правова регламентація статусу засобів масової інформації (мас-медіа) у контексті забезпечення інформаційної безпеки

Анотація

Питання правового закріплення статусу засобів масової інформації (мас-медіа) саме у контексті забезпечення інформаційної безпеки в Україні мають визначальне значення для розбудови української національної держави. Здійснення наукового пошуку в питанні правової регламентації статусу засобів масової інформації (мас-медіа) у контексті забезпечення інформаційної безпеки в Україні та світі є доцільним і пріоритетним на сучасному етапі боротьби за Українську державність. У статті виділяються найбільш спірні питання юридичного закріплення статусу ЗМІ (мас-медіа) у контексті забезпечення інформаційної безпеки, а саме: визначення і закріплення структури ЗМІ (мас-медіа), окреслення сучасних ознак ЗМІ (мас-медіа), встановлення правосуб’єктності й закріплення прав і обов’язків ЗМІ (мас-медіа), виділення гарантій правового статусу ЗМІ (мас-медіа) і визначення їх дієвості, розкриття алгоритмів накладання санкцій та особливості притягнення до відповідальності ЗМІ (мас-медіа). Метою наукової статті є встановлення спірних і проблемних питань правової регламентації статусу засобів масової інформації (мас-медіа) у контексті забезпечення інформаційної безпеки Української держави та опанування апробованого досвіду країн світу в частині правових основ функціонування мас-медіа. Обґрунтовано доцільність розробки і прийняття «Інформаційного кодексу України» як інструменту регулювання інформаційної сфери в Україні. Доведено, що інформаційний блок не може бути автономним у правовому регулюванні, однак потребує стійкого, стабільного розвитку і гарантій забезпечення вільного функціонування, що і вимагає створення відповідного правового простору. Резюмовано, що численні рекомендації міжнародних інституцій зводяться до нового розуміння і відповідно закріплення правового статусу ЗМІ (мас-медіа) у контексті свободи слова, вираження поглядів, пошук, передача й отримання інформації є незамінними для демократичних процесів та, безумовно, однією з найважливіших передумов забезпечення інших прав і свобод людини, реального втілення принципу поділу влади, народовладдя, державотворення.