Інституційна стійкість парламенту, уряду та судової влади України в умовах воєнного стану: адаптивність, ризики, перспективи

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз інституційної стійкості парламенту, уряду та судової влади України в умовах воєнного стану 2022–2025 років. Повномасштабна збройна агресія Російської Федерації стала безпрецедентним випробуванням для української державності та поставила під питання здатність демократичних інститутів зберігати функціональність в умовах екзистенційної загрози. Дослідження ґрунтується на інституційному та неоінституціональному підходах із залученням концепцій institutional resilience, resilient democracy та теорії надзвичайних повноважень.

Проаналізовано особливості адаптації Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та судової системи до режиму воєнного стану, визначено механізми збереження безперервності їх діяльності, а також окреслено ризики концентрації влади та потенційної трансформації процедурних обмежень у довготривалі інституційні зміни. На основі аналізу міжнародних індексів (Freedom House, Worldwide Governance Indicators, SIGMA, CEPEJ), національного законодавства та наукових праць доведено, що українська політична система демонструє модель адаптивної воєнної демократії, у межах якої централізація повноважень не призвела до демонтажу базових механізмів розподілу влад.

Наукова новизна полягає у концептуалізації українського досвіду як прикладу інституційної стійкості демократичних органів влади в умовах повномасштабної війни та у виокремленні структурних зон інституційного напруження, що можуть впливати на повоєнну траєкторію розвитку політичного режиму.

Авторський внесок полягає в інтеграції теоретичних підходів до аналізу стійкості демократій із емпіричним дослідженням функціонування ключових гілок влади України в умовах воєнного стану.