Політичний менеджмент в умовах сучасних криз: кадровий потенціал та інституціональна структура

Анотація

У статті проаналізовано взаємозв’язок кадрової та інституціональної складової системи публічного менеджменту в умовах кризових явищ та ситуацій. Використано методи: теоретичного аналізу, системного аналізу, дескриптивний та аналітико-синтетичний. Розглянуто функції та охарактеризовано кризові умови в контексті проблем трансформації системи політичного менеджменту. Виокремлено основні характеристики кризи, як типового явища сьогодення. Розглянуто стадіальний розвиток кризових явищ у сфері політики. Досліджено процес вироблення та прийняття політичних рішень в умовах невизначеності на підґрунті класичних моделей «обмеженої раціональності» та «інкременталізму». Зауважено, що трансформація системи політичного управління проявляється у зміні інституційних механізмів. Стверджується, що в умовах кризової ситуації та дефіциту часу «робочою» моделлю прийняття рішень може слугувати інкрементальна через орієнтованість на покрокові дії та обмежену кількість можливих альтернатив. Проаналізовано роль політичного лідерства за умов кризових ситуацій. Виявлено особливості спільного ефекту кадрового ресурсу та інституціональних структур в управлінському процесі: розвиток кадрового потенціалу, синергія, формування кадрової політики, амбівалентна роль неформальних інституцій. Встановлено, що подолання кризових явищ може бути забезпечено за умов наявності збалансованого взаємовпливу між кадровим складом та інституціональними структурами. Запропоновано орієнтовну модель взаємодії між кадровою та інституціональною складовими політичного менеджменту в умовах кризи.