Засади стратегічного планування в органах прокуратури

Анотація

У статті здійснено науково-теоретичний і нормативно-практичний аналіз засад стратегічного планування в органах прокуратури України на основі чинних відомчих стратегій та загальнодержавних документів стратегічного характеру. Досліджено наявні підходи до впровадження стратегування в діяльність прокуратури засобом затвердження середньострокових стратегій розвитку, та окреслено місце стратегій як інструменту інституційного управління в умовах євроінтеграції та реформування системи правосуддя.

Проаналізовано співвідношення відомчих стратегій прокуратури з документами загальнодержавного рівня (Дорожня карта з питань верховенства права, Ukraine Facility, Комплексний стратегічний план реформування органів правопорядку тощо), а також із європейськими стандартами «м’якого права» (Better Regulation, висновки Консультативної ради європейських прокурорів). Виявлено наявність різних методологічних моделей стратегування в межах єдиної системи прокуратури (результативно-орієнтованої та інституційно-реформаторської), що свідчить про відсутність уніфікованих стандартів стратегічного планування.

Обґрунтовано, що частина заходів відомчих стратегій виходить за межі компетенції органів прокуратури та залежить від законодавчих змін, що знижує рівень їх виконуваності та інституційної підзвітності. Критично оцінено практику віднесення прокуратури до сектору безпеки і оборони в межах окремих стратегічних документів, що суперечить її конституційному статусу як інституту системи правосуддя.

Сформульовано пропозиції щодо необхідності прийняття спеціального Закону про засади державного стратегічного планування, який має встановити ієрархію стратегічних документів, визначити спеціальний режим стратегування у сфері правосуддя, гарантії інституційної незалежності прокуратури та участь органів прокурорського врядування/самоврядування у формуванні й моніторингу стратегій.