Деколонізація сакрального простору України як механізм демонтажу російських імперських наративів

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження деколонізації сакрального простору України як механізму демонтажу російських імперських наративів у контексті сучасних суспільно-політичних трансформацій та російсько-української війни. Розкрито теоретичні засади розуміння сакрального простору як особливої сфери символічного конструювання колективної пам’яті, національної ідентичності та історичної легітимації політичної влади.

Проаналізовано основні механізми формування й відтворення російських імперських наративів у культурному та сакральному просторі України. Показано роль історичної політики, меморіальних практик, топонімічних систем, монументальної символіки та релігійних інституцій у процесах легітимації імперського домінування та поширення концепції «русского мира».

       Визначено особливості сучасної політики деколонізації сакрального простору України після 2014 року та її трансформацію в умовах повномасштабної російської агресії. Виявлено, що деколонізаційні процеси охоплюють не лише демонтаж імперських символів, а й формування нової системи історичних смислів, орієнтованої на відновлення національної пам’яті, утвердження української культурної традиції та зміцнення громадянської ідентичності.

Обґрунтовано взаємозв’язок між деколонізацією сакрального простору, символічним суверенітетом і культурною безпекою держави. Доведено, що очищення публічного та сакрального простору від імперських наративів сприяє посиленню стійкості українського суспільства до зовнішніх інформаційно-ідеологічних впливів, забезпечує зміцнення національної єдності та створює передумови для утвердження самостійної політики історичної пам’яті.

Підсумовується, що деколонізація сакрального простору є важливим чинником консолідації української політичної нації, відновлення історичної справедливості та зміцнення символічних основ державності в умовах триваючого протистояння російській неоімперській політиці.