Перспективи зміни режиму у Венесуелі після американської операції проти президента Н. Мадуро

Анотація

У даній статті досліджуються причини внутрішньої стійкості політичного режиму у Венесуелі після арешту військами США президента цієї країни Н. Мадуро. Досліджується вплив на формування нинішнього політичного режиму ключових політичних, історичних та економічних чинників. З огляду на те, що Венесуела має виразну власну специфіку історичного розвитку, формування суспільства, економічних класів та традиції формування політики, дослідження всіх цих аспектів є невідʼємною частиною глибшого дослідження і розуміння процесів в цій країні. Політика Венесуели характеризувалася значним впливом місцевого метиського населення, з його специфичним ставленням до власності й справедливості, а також мігрантських європейських груп, найбільші з яких ділилися на незначну привілейовану меншість, наділену майном і землею, та знедолену більшість.  Такий стан викликав  соціальне напруження з перманентними вибухами у вигляді бунтів, переворотів та громадянських воєн. Зовнішній вплив іноземних держав для Венесуели став помітним, і, подекуди, визначальним починаючи з 20 століття, з моменту конфліктів навколо венесуельських зовнішніх боргів та визначення засад діяльності нафтових компаній у Венесуелі. У статті досліджується характер зовнішнього впливу на Венесуелу в минулому і сучасності. Зміна персоналій режиму може бути як чинником майбутніх змін, так і лише епізодом, непомітним з точки зору визначення реального напрямку розвитку країни. У Венесуелі тривалий час після викрадення Н, Мадуро не оголошують нові вибори. Влада не визнає остаточного вакууму влади після усунення Ніколаса Мадуро і трактує ситуацію як тимчасову кризу, а не як підставу для негайного перезапуску системи. У такій логіці передано владу виконувачу обов’язків президента по-суті всередині того самого режиму. Отже, тривалий час не запускається механізм дострокових виборів. Це може тривати доти, доки не буде досягнуто однозначного компромісу всередині еліти. В умовах, коли США зайняті іншими кризами, зокрема навколо Ірану, створюється додаткова можливість для консолідації режиму Венесуели на старих політичних засадах, а головне, без істотних персональних змін керівників режиму. Таким чином, за умов відсутності зовнішнього тиску такий режим у Венесуелі може функціонувати досить тривалий час, особливо враховуючи панування силових структур, повʼязаних з режимом та втечу з країни значної частини найбільш соціального й політично активного населення. Зміна економічної конʼюнктури, зокрема зростання цін на нафту в результаті подій на Близькому Сході також сприяє збереженню нинішнього режиму у Венесуелі. З іншого боку, той факт, що влада вирішила не протискати форсоване обрання нового лідера країни через вибори може свідчити й про те, що перспектива й обіцянка змін використовується режимом як засіб помʼякшення реакції населення. У даній статті аналізуються соціальні, економічні, демографічні та психологічні передумови розвитку політичної ситуації у Венесуелі, реформаторського потенціалу цієї країни.