Причини та наслідки визнання заповітів недійсними

Анотація

Складання заповіту є одним із тих завдань, про які часто не помічають, однак важливість наявності заповіту очевидна. Без заповіту ваші активи будуть розподілені відповідно до правил незаповідання, що може означати, що ваші активи будуть передані комусь, кого ви, можливо, не вибрали. Однак, незважаючи на те, що наявність заповіту є важливою, наявність дійсного заповіту є найважливішою. Саме тому законодавство містить чіткі вимоги до змісту, форми та порядку посвідчення заповітів, які, безумовно, впливають на його дійсність. Мета статті полягає в дослідженні проблем, що виникають при посвідченні заповітів, реалізації спадкоємцями за заповітом свого права на спадкування, а також захист інтересів інших осіб, які не погоджуються з останньою волею заповідача, що досить часто є предметом судового розгляду, щодо визнання заповіту недійсним. У викладенні матеріалу статті застосовані загально науковий, системний та  функціональний методи дослідження. Відповідно до звіту про роботу державних, приватних нотаріусів, Міністерства юстиції України та його територіальних органів у сфері нотаріату, 2022 року було посвідчено 99482 заповіти. На підставі вищевказаних даних можна зробити висновок, що приблизно 30 % від кількості усіх виданих свідоцтв про право на спадщину становлять свідоцтва, видані на підставі заповіту, що, безумовно, свідчить про важливість та актуальність теми посвідчення заповітів та важливість врахування особливостей їх посвідчення, щоб їх дійсність у подальшому не оспорювалася у судовому порядку.

         У статті розглянуті основні питання щодо визнання заповіту недійсним, а саме доведення особою, яка прийняла спадщину та звертається до суду наявності юридичного інтересу та порушення її майнових прав у заповіті; обрання правильного способу захисту порушеного права, зокрема, висновок, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав.