Current Relevance of the Issue of Criminal Liability for Bribery of a Person Providing Public Services

Abstract

У статті досліджується проблема кримінальної відповідальності за підкуп особи, що здійснює надання регламентованого державою комплексу публічних послуг (ст. 368-4 КК України).

Розглянута відповідальність за підкуп осіб. Здійснено аналіз караності діянь, які нами віднесено до різновидів підкупу; охарактеризовано типи санкцій, зіставлено весь перелік можливих видів призначеного покарання як між собою, так і з реальними прикладами судової практики. Зʼясовано, що реальний відсоток суспільної небезпеки активного підкупу у своїй природі обґрунтовує необхідність значного підвищення розміру штрафу у якості основного виду покарання, передбаченого санкціями чинних норм Кримінального кодексу України.

У роботі здійснений аналіз видів підкупу з подальшим формулюванням пропозицій щодо внесення змін до чинного Кримінального кодексу України, спрямованих на поетапне вдосконалення інноваційного механізму нормативно-правового регулювання кримінальної відповідальності за підкуп особи, яка виконує функції з надання публічних послуг.

Метою дослідження є вивчення актуальних питань з подальшою розробкою практичних рекомендацій щодо використання інноваційних підходів до впровадження механізмів нормативно-правового регулювання кримінальної відповідальності за підкуп особи, яка виконує функції з надання публічних послуг.

          Матеріалами дослідження є:

– нормативно-правові акти: Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України,  Закон України «Про запобігання корупції»; Закон України «Про державну службу»; Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»; Закон України «Про нотаріат», Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закон України «Про освіту», «Про вищу освіту», Закон України «Про охорону здоров’я».

– праці вітчизняних та зарубіжних теоретиків та практиків, що були розглянуті в контексті забезпечення перспективних напрямів удосконалення інноваційного механізму нормативно-правового регулювання кримінальної відповідальності за підкуп особи, яка виконує функції з надання публічних послуг.

Застосування методів обумовлюється, перш за все, сукупним й комплексним підходом, що в найближчій сучасній перспективі забезпечуватиме оптимальні можливості із ефективного дослідження спектру нагальних проблем в уніфікованому кримінально-правовому полі. З подальшою метою досягнення сформованих цілей дослідження з актуальної проблематики зроблено акцент на діалектичних напрямах наукового аналізу з наступним залученням сукупності різновекторного методологічного інструментарію затребуваних сучасних універсальних наукових спрямувань, які набули індивідуального значення у правовій галузі.

З метою досягнення сформованої мети дослідження нами виокремлено діалектичний підхід наукового пізнання та застосовано комплексну методологію інноваційних загальнонаукових сучасних напрямків, що знайшли своє застосування саме в юридичній науці. Так, формально-логічний метод був використаний з метою визначення дефініції «особа, що надає публічні послуги» сутності кримінально-правової кваліфікації підкупу та караності аналізованих посягань; метод юридичного аналізу – аналізуючи фундаментальні положення регламентації відповідальності за підкуп у правовому полі; за допомогою порівняльно-правового методу було досліджено норми європейського законодавства.

Результати. За результатами здійсненого дослідження сформовано низку напрямів з удосконалення впровадження механізмів нормативно-правового регулювання кримінальної відповідальності за підкуп особи, яка виконує функції з надання публічних послуг.

Висновки. За результатами проведеного дослідження нами виокремлено наступне:

  – надано оцінку актуального стану кримінально-правової регламентації відповідальності за підкуп в контексті міжнародно-правового виконання Україною своїх обов’язків;

–    констатовано, що підкуп як протиправне каране діяння, на відміну від інших кримінально караних випадків безпідставного збагачення чи отримання інших переваг (протиправне збагачення; комплекс корисливих правопорушень, спрямованих на незаконне отримання майна, інші протиправні дії з індивідуальним корисливим мотивом), відбувається у вигляді фактору, що в подальшому чинить опосередкований вплив на виконання або на неналежне виконання відповідних дій. Суб’єкт, якому пропонують неправомірну вигоду, має змогу в подальшій власній реалізації або ж утримання від здійснення визначеної сукупності дій, тобто фактично зберігає статус або позицію, у безпосередньому застосуванні якого зацікавлена особа, що здійснює підкуп.

–  обґрунтовано доцільність заміни у Кримінальному кодексі України словосполучення «службове становище» на «повноваження»;

 –  сформовано пропозиції щодо удосконалення санкцій за різні види підкупу.