Підходи міжнародних організацій до розуміння соціальної згуртованості

Автор(и)

  • Валерій Федорович Паталаха кандидат філософських наук, докторант Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, м. Київ, Україна https://orcid.org/0009-0000-7567-2985

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.18782552

Ключові слова:

соціальна згуртованість, суспільна консолідація, включеність, розвиток, добробут, солідарність, соціальний капітал, соціальна політика, соціальні інвестиції.

Анотація

Проаналізовано еволюцію підходів до розуміння соціальної згуртованості та розробки політики для її зміцнення у двох міжнародних організаціях: Організації економічного співробітництва та розвитку та ООН. На основі аналізу виділено основні тенденції, характерні для таких організацій. По-перше, відбувся перехід від вузького економічного розуміння як реакції на економічні кризи до ширшого, комплекснішого поняття. Так інтерес ОЕСР був зумовлений кризою, спричинену невдачами держави загального добробуту та необхідністю нових форм економічної гнучкості. З 2010-х років поняття соціальної згуртованості значно розширилося і почало включати добробут та сталий розвиток, акцент на ширшому спектрі людських можливостей. По-друге, це відсутність чіткого визначення, навіть в рамках однієї організації. Попри прагнення цих організацій отримати вимірювані та операціоналізовані показники консенсусу досі не досягнуто. По-третє, це акцентування уваги на зв’язку між соціальною згуртованістю та прогресом. У міру того як соціальна згуртованість переходить від фонової структури до мети або ідеалу, вона чітко вписується в розуміння розвитку як процесу, що протікає нескінченно за заздалегідь визначеним зразком. Соціальна згуртованість або додається до існуючого переліку правильних речей, що є частиною стратегій розвитку, або стає своєрідною основною організаційною концепцією.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-02-26

Як цитувати

Паталаха, В. Ф. (2026). Підходи міжнародних організацій до розуміння соціальної згуртованості. Український політико-правовий дискурс, (20). https://doi.org/10.5281/zenodo.18782552

Номер

Розділ

Політичні інститути та процеси