Реальний зміст субсидіарної відповідальності керівників у процедурах банкрутства в умовах воєнного стану

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена нагальною потребою адаптації інституту субсидіарної відповідальності до умов воєнного стану, у яких традиційні механізми банкрутства втрачають ефективність. Метою статті є дослідження змісту субсидіарної відповідальності керівників у період воєнних дій та визначення шляхів удосконалення правового регулювання для забезпечення балансу інтересів боржника, кредиторів і управлінського персоналу.

Методологічною основою дослідження стали методи системного аналізу, формально-юридичний підхід, порівняльно-правовий метод та узагальнення судової практики, що дозволило оцінити характер правозастосування в умовах війни. У ході дослідження встановлено, що чинне законодавство не містить спеціальних норм, здатних врахувати реальні обмеження, які виникають для керівників підприємств унаслідок бойових дій.

З’ясовано, що сучасна судова практика з питань субсидіарної відповідальності застосовує довоєнні критерії оцінки поведінки керівника, що призводить до правової невизначеності та ризику несправедливих рішень. Виявлено, що війна суттєво трансформує управлінські повноваження, зумовлює втрату контролю над активами та документацією, а також змінює реальні можливості керівників впливати на неплатоспроможність підприємства.

Обґрунтовано необхідність запровадження спеціальних правових механізмів, включно зі стандартизацією доказів воєнного впливу, уточненням критеріїв вини та нормативним визначенням меж добросовісної поведінки керівника у період воєнного стану. Практична значущість результатів полягає у можливості використання сформульованих у статті рекомендацій для вдосконалення законодавства та підвищення правової визначеності у процедурах банкрутства в умовах воєнного стану.