Актуальні проблеми протидії зловживанням на ринках капіталу у кримінально-правовому вимірі

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз актуальних проблем протидії зловживанням на ринках капіталу в Україні у кримінально-правовому вимірі. Досліджено особливості нормативного закріплення відповідальності за маніпулювання на організованих ринках капіталу та незаконне використання інсайдерської інформації, передбаченої статтями 222¹ та 232¹ Кримінального кодексу України. Встановлено, що ключовою характеристикою зазначених норм є їх бланкетний характер, який зумовлює необхідність звернення до спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також актів регулятора – Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Проаналізовано зміст понять «маніпулювання на ринках капіталу» та «інсайдерська інформація», визначених у спеціальному законодавстві. Встановлено, що фактичне наповнення диспозицій кримінально-правових норм відбувається поза межами Кримінального кодексу України. Обґрунтовано, що такий підхід призводить до виникнення правової невизначеності, ускладнює процес кваліфікації кримінальних правопорушень і може суперечити принципу nullum crimen, nulla poena sine lege certa, який вимагає чіткого та однозначного визначення кримінально караної поведінки виключно законом.

Окрему увагу приділено питанням імплементації норм права Європейського Союзу у національне кримінальне законодавство. Встановлено, що попри формальну гармонізацію з відповідними положеннями європейських регламентів, українська модель має суттєві відмінності, зокрема у частині делегування повноважень щодо конкретизації ознак правопорушень. На відміну від підходу ЄС, де відповідні функції покладені на інституції з чітко визначеним статусом у системі виконавчої влади, в Україні такі повноваження надані регулятору ринку капіталу, правовий статус якого не є тотожним.

 Зроблено висновок, що чинна модель кримінально-правового регулювання потребує вдосконалення шляхом конкретизації диспозицій відповідних норм Кримінального кодексу України, запровадження прямих законодавчих відсилань до спеціальних нормативно-правових актів та приведення механізмів делегування повноважень у відповідність до конституційних принципів і стандартів правової визначеності.