Прокуратура як контрольно-наглядовий орган держави: проблеми адміністративного статусу

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз адміністративного статусу прокуратури як провідного контрольно-наглядового органу держави в контексті сучасних викликів правового регулювання та організації її функціонування. Мета дослідження – виявлення й систематизація основних проблем, що стосуються інституційної незалежності прокуратури, її підзвітності в демократичному суспільстві, взаємодії з іншими державними органами, а також імплементації міжнародних стандартів у національне законодавство.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових і спеціально-правових методів, зокрема аналізу, порівняльно-правового підходу, системного методу, а також методів узагальнення та прогнозування. У межах роботи здійснено дослідження положень національного законодавства, міжнародно-правових актів та наукових праць провідних учених у сфері адміністративного права. Особливу увагу приділено аналізу адміністративно-правового статусу прокуратури в Україні із залученням порівняльного аналізу функціонування аналогічних інституцій у Франції, Німеччині та Польщі.

Результати дослідження засвідчили, що, попри здійснені реформи, низка фундаментальних проблем залишається нерозв’язаною. Зокрема, виявлено недосконалість правових механізмів забезпечення незалежності прокурорів, невизначеність адміністративно-правових функцій прокуратури в контексті її взаємодії з іншими органами державної влади, а також недостатню імплементацію європейських стандартів у діяльність прокуратури України. Встановлено, що перегляд адміністративного статусу прокуратури є необхідною умовою для підвищення ефективності її контрольно-наглядових функцій.

У висновках підкреслено доцільність удосконалення законодавчого регулювання адміністративного статусу прокуратури з урахуванням кращих міжнародних практик та сучасних викликів у сфері державного управління. Запропоновано запровадження системи моніторингу доброчесності прокурорського корпусу, підвищення рівня прозорості діяльності прокуратури, а також оптимізацію процедур координації між прокуратурою та іншими державними інституціями з метою зміцнення верховенства права та ефективного здійснення контрольно-наглядових функцій.