Межі дискреційних повноважень крізь призму конституційних принципів

Анотація

Статтю присвячено вивченню меж дискреційних повноважень крізь призму засадничих принципів функціонування органів публічної влади. Метою статті є виявлення впливу конституційних принципів на визначення меж дискреційних повноважень органів публічної влади. Отримані результати можуть бути важливими для правової доктрини та практики реалізації дискреційних повноважень. В дослідженні було використано метод логічного узагальнення (для зведення теоретичних підходів розуміння дискреції в єдину систему), компаративістський метод (для порівняльного вивчення конституційних принципів та їх впливу на межі дискреції); метод системного аналізу (для всебічно розкрити засадничих принципів, зокрема верховенства права). Результати. У статті дискреція розглядається як однин із способів здійснення функцій держави, завдяки якому регулюються, не охоплені правовими нормами, сфери. Доведено, що дискрецію не можна тлумачити, як необмежену свободу ухвалення рішень. Підкреслюється значущість встановлення чітких меж дискреції, які створюють баланс між свободою дій публічної влади та дотриманням прав людини. Наголошено, що межі свободи розсуду закріплюються в позитивному праві та визначаються засадничими принципами як універсальними «обмежувачами», серед яких ключове місце займає верховенство права. Наголошено, що конституційні обмеження, принципи та положення виступають загальними рамками дискреції. Висновки. Підсумовується, що межі дискреції закріплюються на національному та міжнародному рівні. Однак цих вимог часто недостатньо, щоб уникати свавілля. Ефективним є застосування системи універсальних обмежень дискреційних повноважень, яка формується із засадничих принципів та положень. Вони є рамковими бар’єрами для реалізації свободи розсуду публічної влади усіх рівнів, а саме: верховенство права та його складники (законність, правова визначеність, заборона свавілля, доступ до правосуддя, вимога додержання людських прав, заборона дискримінації та рівність перед законом), принцип поділу влади, принцип правової держави, принцип демократичної держави, а також справедливість, розумність та ін. Вони сприяють визначенню рамок дискреції та є підставою для реалізації свободи розсуду органу публічної влади.