Основні підходи до формування ідентичності індивіда як основи консолідації суспільства

Анотація

Виділено та проаналізовано два основних підходи до визначення індивідуальної ідентифікації з державою чи спільнотою: індивідуальна та колективна. Індивідуальна ідентичність складається з двох основних вимірів: особистісні риси та приналежність до соціальних груп. Суб’єктивне усвідомлення ідентичності включає когнітивні, афективні та оціночні аспекти ідентичності. Ці три виміри можуть посилювати індивідуальну ідентифікацію з соціальною групою та сприяти її згуртуванню. Проте вони є контекстуальними і залежать від низки чинників (етнічних, культурних, географічних тощо).

У вивченні феномену колективної ідентичності виділено та проаналізована два основних підходи: з точки зору соціальної психології та соціологічного підходу. Згідно з положеннями соціальної психології, колективна ідентичність це ідентифікація індивіда себе з колективом та усвідомлення того, що інші члени теж себе з ним ідентифікують.

Соціологічна концепція колективної ідентичності ґрунтується на понятті «ми», почутті приналежності до групи, наявності афективних зав’язків між членами спільноти, а також на політичній єдності та солідарності між членами спільноти, що передбачає низку зобов’язань.

Серед інших підходів до розуміння колективної ідентичності варто згадати теорію соціальної ідентичності та теорію самокатегоризації. Також дедалі більше увагу привертає проблема формування і ролі європейської ідентичності як колективної ідентичності, що лежить в основі Європейського Союзу.