Правовий захист жінок в умовах збройного конфлікту

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз правового захисту жінок в умовах збройного конфлікту, з особливим акцентом на ситуацію в Україні. Розглянуто міжнародно-правові інструменти, такі як Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), Женевські конвенції, Римський статут Міжнародного кримінального суду та резолюції Ради Безпеки ООН, що формують основу для захисту жінок у кризових ситуаціях. Проаналізовано національне законодавство України у цій сфері, включаючи Конституцію, профільні закони та Національні плани дій з виконання резолюції РБ ООН 1325. Дослідження висвітлює масштаб та характер гендерно зумовленого насильства в контексті збройного конфлікту в Україні, спираючись на дані міжнародних та українських правозахисних організацій, а також на свідчення постраждалих. Проведено оцінку ефективності існуючих правових механізмів, виявлено ключові прогалини, серед яких відсутність комплексного законодавства щодо сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, недостатній захист жінок-військовополонених, відсутність всеосяжної державної політики щодо відшкодування збитків жертвам та перешкоди у доступі до правосуддя та документуванні злочинів. Стаття визначає основні цілі дослідження, включаючи критичний аналіз чинної правової бази, оцінку її ефективності, виявлення невирішених питань та розробку конкретних рекомендацій. У викладі основного матеріалу детально розглянуто міжнародно-правові засади захисту жінок, національне законодавство України, реалії гендерно зумовленого насильства та ключові невирішені питання. Надано рекомендації щодо зміцнення правової бази та її застосування, включаючи необхідність прийняття комплексного законодавства щодо сексуального насильства, посилення захисту жінок-військовополонених, розробку державної політики відшкодування збитків та покращення доступу до правосуддя. У висновках підкреслено значні виклики у сфері правового захисту жінок в умовах збройного конфлікту в Україні та наголошено на необхідності узгоджених дій національних органів влади, міжнародних партнерів та громадянського суспільства для забезпечення ефективного захисту їхніх прав.