Складнощі застосування ч. 11 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України

Анотація

В статті досліджуються окремі проблемні аспекти реалізації положень ч. 11 ст. 615 КПК України. Зокрема, визначається спосіб розв’язання проблеми взаємосуперечності протоколу допиту та відеозапису допиту, яка іноді має місце, у разі застосування ч. 11 ст. 615 КПК України, а також з’ясовується питання про те, яким чином суди пояснюють можливість застосування ч. 11 ст. 615 КПК України.

У дослідженні використовувалися методи аналізу та синтезу, аналогії, а також формально-юридичний метод.

У публікації підкреслюється, що в практиці іноді мають місце випадки, коли відомості, зазначені в протоколі допиту, суперечать тим, що містяться у відеозаписі допиту, тобто, додаток до протоколу допиту замість деталізації цього протоколу, фактично конфліктує з ним. В таких випадках перед судами, які застосовують ч. 11 ст. 615 КПК України, постає питання про те, яка із цих форм фіксування допиту повинна бути врахована. І вирішується це питання в судовій практиці по-різному. На основі аналізу судової практики, особливостей формулювання відповідних законодавчих положень та доктринальних джерел, констатується, що у разі використання судом показань, які були отримані із врахуванням умов, передбачених ч. 11 ст. 615 КПК України, за наявності розбіжностей у відеозаписі допиту та протоколі допиту, судам варто зважати на те, що законодавець у ч. 11 ст. 615 КПК України робить наголос саме на відеозаписі. В контексті реалізації ч. 11 ст. 615 КПК України вбачається доречним застосовувати за аналогією положення абз. 3 ч. 2 ст. 104 КПК України (сформульовані в законі щодо обшуку) таким чином, що інформація про обставини проведення допиту, інформація, надана під час допиту, яка не була зафіксована у відеозаписі допиту, не може бути внесена до протоколу допиту та використана як доказ у кримінальному провадженні.

В статті, на основі аналізу судових рішень та доктринальних джерел, констатується, що суди, реалізовуючи положення ч. 11 ст. 615 КПК України, не завжди пояснюють чим зумовлена така доцільність у відповідних кримінальних  провадженнях. Водночас підтримується позиція дослідників про необхідність такого пояснення.