Політична лояльність через ідеологічний тиск у пострадянських автократіях: трансформація механізмів у XXI столітті

Анотація

У статті досліджується трансформація механізмів ідеологічного контролю в пострадянських автократіях у XXI столітті, з особливим акцентом на прикладі Російської Федерації. Метою дослідження є з’ясування того, як ідеологічний тиск у поєднанні з репресивними практиками цілеспрямовано використовується авторитарними режимами для формування політичної лояльності, придушення інакомислення та зміцнення стабільності влади. Особливу увагу приділено періоду після 2022 року, коли повномасштабне вторгнення РФ в Україну стало каталізатором посилення внутрішньої ідеологічної дисципліни та ескалації репресій.

Методологічно дослідження базується на якісному контент-аналізі політичних документів, офіційних дискурсів, нормативно-правових актів та медійних наративів у Російській Федерації в період з 2022 по 2024 рік. До аналізу залучено й елементи порівняльного підходу із врахуванням динаміки ідеологічного контролю в інших державах пострадянського простору. Особливий акцент зроблено на перетині ідеології, примусу та публічної лояльності в умовах авторитарного правління.

Ключовим результатом дослідження є встановлення факту формування в Росії нової ідеологічної парадигми, що базується на так званих «традиційних цінностях». Ця концепція виконує функцію як політичної доктрини, так і механізму соціального регулювання. Її активне інституціалізування відбувається через систему освіти, релігію, державний контроль медіа та вибіркове кримінальне переслідування. Репресії проти представників громадянського суспільства — зокрема блогерів, активістів, релігійних груп — супроводжуються маргіналізацією альтернативних світоглядів. Модель ідеологічного тиску поширюється також на тимчасово окуповані території України, зокрема Херсонську та Запорізьку області.

У висновках підкреслюється, що ідеологічний тиск у сучасних автократіях виконує не лише пропагандистську, а й управлінську функцію. Він сприяє знищенню політичного плюралізму, легітимізує репресії та забезпечує відтворення авторитарної стабільності. Отримані результати вказують на необхідність подальших міждисциплінарних досліджень явища ідеологічної інженерії та стійкості автократичних режимів.