Правові механізми встановлення факту смерті та оголошення особи померлою

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження двох правових механізмів, що застосовуються для підтвердження припинення існування фізичної особи – встановлення факту її смерті та оголошення її померлою. З урахуванням актуального контексту воєнного стану в Україні, особливу увагу приділено специфіці функціонування цих інститутів у надзвичайних умовах, зокрема за відсутності офіційних документів, виведення з ладу систем реєстрації та складнощів у доказуванні фактичних обставин загибелі особи. Визначено, що хоча обидві процедури можуть мати спільну мету – державну реєстрацію смерті та реалізацію відповідних правових наслідків, їхня правова природа та умови застосування суттєво відрізняються.

Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, зокрема: формально-юридичного, системно-структурного, порівняльно-правового, та аналізу судової практики.

Результати дослідження засвідчують суттєві відмінності між інститутами встановлення факту смерті та оголошення фізичної особи померлою за критеріями підстав, юридичної природи, достатніх доказів та наслідків. Встановлення факту смерті є способом юридичної фіксації об'єктивно доведеного факту загибелі особи, що ґрунтується на сукупності достовірних доказів, тоді як оголошення особи померлою базується на юридичному припущенні смерті. Зазначено, що в умовах бойових дій і окупації окремих територій судове рішення часто виступає єдиною реальною підставою для офіційного встановлення факту смерті та реєстрації відповідної події органами ДРАЦС. У роботі проведено аналіз чинного цивільного та процесуального законодавства України, а також узагальнено позиції Верховного Суду щодо допустимості використання документів, виданих на тимчасово окупованих територіях. Наголошено на важливості індивідуального підходу до оцінки доказів у відповідних справах, врахування гуманітарного контексту та реальних можливостей заявників, які діють у надзвичайних обставинах.