Онтологічний статус політичної комунікації в сучасній політичній системі

Анотація

У статті здійснено політологічний аналіз онтологічного статусу політичної комунікації в структурі сучасної політичної системи. Доведено, що політична комунікація не є другорядним інструментом влади або простим каналом передачі інформації, а виступає фундаментальною формою політичного буття, яка забезпечує існування, самовідтворення та трансформацію політичного порядку в умовах інформаційної доби. У межах дослідження застосовано міждисциплінарну методологію, що охоплює системний, кібернетичний, феноменологічний та постструктуралістський підходи, які дозволяють розглядати комунікацію як складний символічно-дискурсивний процес.

Особливу увагу приділено осмисленню зворотного зв’язку як механізму гомеостазу, саморегуляції та адаптації політичної системи, а також аналізу ролі символічних кодів у забезпеченні легітимності, формуванні політичної ідентичності та соціалізації громадян. Цей зворотний зв’язок забезпечує гомеостаз, резилієнтність і передбачуваність політичної дії в умовах інформаційної турбулентності. У цифрову епоху політична комунікація набуває нових характеристик – вона стає дискурсивно-подієвим простором, де політичне не лише репрезентується, а й продукується в медіа- та цифрових середовищах. Стаття аргументує необхідність переосмислення політичної системи як відкритої, динамічної комунікативної мережі, у якій владні рішення виникають у результаті складної взаємодії сигналів, смислів та інтерпретацій у просторі політичного дискурсу.

Результати дослідження поглиблюють теоретичне розуміння політичної комунікації як політологічної категорії та відкривають перспективи для вивчення резилієнтності та життєздатності демократичних політичних систем в умовах швидких інформаційних трансформацій і цифрових викликів сучасності.