Чиста теорія права як парадигма сталого розвитку (методологічний аспект)

Анотація

Метою статті є дослідження методологічного потенціалу чистої теорії права як однієї з основних парадигм сучасного праворозуміння у контексті забезпечення сталого розвитку. Розглянуто логічний зв’язок між фундаментальними положеннями, запропонованими Г. Кельзеном у межах чистої теорії права, та сучасною концепцією сталого розвитку, що сформувалась у рамках міжнародного правопорядку після завершення Другої світової війни. Застосовано порівняльно-правовий та логіко-семантичний методи для аналізу нормативно-правових актів Організації Об’єднаних Націй, які стосуються цілей та механізмів досягнення сталого розвитку. Встановлено, що принципи, закладені у Статуті ООН, зокрема повага до міжнародного права, консенсус як основа легітимності норм, а також наступність у прийнятті рішень міжнародних конференцій, кореспондують із основоположними ідеями чистої теорії права. Відчутно акцент на значущості концепції міжнародного правопорядку як передумови мирного співіснування народів і держав, що є необхідною умовою реалізації сталого розвитку. У результаті доведено, що чиста теорія права, звільнена від ідеологічного, політичного та соціологічного навантаження, пропонує універсальну методологічну основу для правового осмислення глобальних викликів сучасності, зокрема тих, що пов’язані зі сталим розвитком. Зроблено висновок про доцільність подальшої інтерпретації чистої теорії права у контексті трансформації міжнародного правопорядку в умовах зростаючих екологічних, соціальних та безпекових загроз, що, у свою чергу, відкриває нові можливості для методологічного осмислення права як конструктивного інструменту глобального регулювання у добу постмодерної правосвідомості.