Адміністративно-правові механізми гарантування екологічної безпеки в умовах кліматичних змін: досвід України та перспективи гармонізації з нормами ЄС

Анотація

Актуальність дослідження зумовлено зростанням масштабів кліматичних змін, що впливають на екологічну політику та систему державного управління безпекою довкілля. В умовах інтеграції України до правового простору Європейського Союзу першочергового значення набуває модернізація адміністративно-правових механізмів, здатних забезпечити реалізацію принципів сталого розвитку, кліматичної адаптації та декарбонізації економіки. Мета роботи полягає у дослідженні трансформаційних процесів у системі адміністративно-правового регулювання екологічної безпеки України, з’ясуванні рівня його відповідності європейським стандартам і обґрунтуванні шляхів адаптації правових механізмів до викликів кліматичної політики ЄС. Методологічне підґрунтя формують системна і порівняльно-правова засади, інституційний аналіз, метод структурно-функціонального оцінювання, індикативний аналіз за даними Environmental Performance Index (EPI) та Sustainable Development Goals Index (SDG Index). Зокрема, використано положення міжнародних актів (Directive 2008/50/EC, Directive 2010/75/EU, Regulation (EU) 2021/1119 (EU Climate Law), European Green Deal і EU Adaptation Strategy 2021). Під час дослідження визначено, що Україна демонструє помірний прогрес у сфері декарбонізації, покращення якості повітря та розвитку кліматичної політики, однак зберігаються структурні проблеми в управлінні відходами, водними й лісовими ресурсами. Проаналізовано основні напрями гармонізації національного екологічного законодавства з правом ЄС, виявлено перешкоди інституційного, фінансового та технологічного характеру та шляхи їхнього подолання для оптимізації системи екологічного управління. Запропоновано концепцію вдосконалення адміністративно-правового регулювання екологічної безпеки на основі принципів Regulation (нормативний) – Responsibility (інституційний) – Resilience (адміністративний) – Reporting (економіко-правовий), що поєднує нормативне оновлення, підвищення інституційної відповідальності, цифровізацію екомоніторингу та розвиток економіко-правових стимулів («зелені» інвестиції, екологічне оподаткування, кліматична звітність).