Механізм взаємного визнання судових рішень у праві ЄС: перспективи імплементації в Україні

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу принципу взаємного визнання судових рішень. Мета статті – здійснити комплексний аналіз принципу взаємного визнання судових рішень як важливого елементу Простору свободи, безпеки та правосуддя (ПСБП) ЄС та розробити науково обґрунтовані пропозиції для його імплементації в Україні. Актуальність дослідження посилюється статусом України як кандидата на вступ до ЄС та викликами повномасштабної війни, що перетворює інтеграцію до європейського простору правосуддя на складову національної безпеки та повоєнної відбудови.

Методи. Методологічну основу дослідження становлять доктринальний аналіз принципів взаємного визнання та взаємної довіри, формально-юридичний аналіз ключових нормативно-правових актів ЄС та прецедентної практики Суду ЄС. Застосовано порівняльно-правовий метод для зіставлення механізмів ЄС із законодавством України у сфері міжнародного співробітництва.

Результати. У ході дослідження встановлено, що принцип взаємного визнання в ЄС еволюціонував від концепції «сліпої довіри» до моделі «довіри, що базується на доказах». Поворотним моментом стало рішення у справі Aranyosi and Căldăraru, яке запровадило двоступеневий тест, що дозволяє відмовляти у видачі особи за наявності системних загроз фундаментальним правам у запитуючій державі. Визначено, що ключовою перешкодою для України є глибокий інституційний дефіцит довіри до її судової системи, що створює реальні ризики блокування співпраці з боку країн-членів ЄС.

Висновки. Обґрунтовано, що шлях України до інтеграції в ПСБП лежить через реалізацію трикомпонентної стратегії: 1) інституційної; 2) законодавчої; 3) адміністративної.