Забезпечення доказів виконавцями: доцільність та необхідність законодавчої регламентації

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена доцільністю публічного обговорення пропозицій з наділення виконавців новими повноваженнями з забезпечення  доказів та закріплення  процедури фіксації  здійснення таких заходів. Дослідження грунтується на  таких методах як:  діалектичний, системний, узагальнення, аналізу, синтезу, формально-логічному тощо.  Метод моделювання використано для  аналізу примусового виконання  судових рішень з метою виявлення недоліків  та формулювання пропозицій з удосконалення законодавства про виконавче провадження. Порівняльний метод надав можливість проаналізувати діяльність різних юрисдикційних органів із забезпечення доказів з метою узгодження їх взаємодії при примусовому виконанні їх рішень. Акцент зроблено на  аналізі дій виконавців  та запропоновано  способи їх фіксації з метою забезпечення їх законності. Результати отриманні при аналізі виконавчої практики з тимчасового вилучення доказів для дослідження їх судом свідчать про те, що від виконавців вимагається зокрема,  не тільки   проникнення до житла, а й проведення обшуку з метою виявлення місцезнаходження доказу, його виїмку і доставлення до суду, а також фіксацію стану певного доказу та документування такої процедури. Висновки. Міжгалузеві зв’язки між цивільним судочинством та виконавчим провадженням свідчать про необхідність розробки способів належного забезпечення доказів, їх нормативного закріплення  та  узгодження положень ЦПК та Закону України «Про виконавче провадження».  В ухвалі суду мають бути конкретизовані ті повноваження державного виконавця, за допомогою яких він здатен буде її виконати.  Принцип законності має гарантувати права та інтересів осіб,  у яких, за словами боржника, зберігаються належні йому речі, їх статус  слід регламентувати у Законі України “Про виконавче провадження”.  Боржник має надати виконавцеві докази, що  речі, які знаходяться у третіх осіб належать йому на праві власності. Виконавці також можуть забезпечувати докази на підтвердження тих юридичних фактів, що вони в силу об’єктивних причин не здатні були виконати рішення своєчасно та у повному обсязі.