Використання силових практик для утримання влади в авторитарних політичних режимах

Анотація

Мета статті – сформувати узагальнену аналітичну рамку дослідження силових практик в авторитарних політичних режимах з акцентом на їхньому інституціональному, поведінковому та інформаційно-технологічному вимірах; пояснити механізми відтворення режимної стабільності через примус, нагляд і контроль інформаційного простору; окреслити інституційні, соціальні, інформаційні й культурні наслідки застосування примусу та визначити пріоритетні напрями подальших досліджень і політик обмеження авторитарних тенденцій. Методи. Використано порівняльно-політичний аналіз для зіставлення типів політичних режимів і практик примусу, елементи інституційного аналізу для інтерпретації ролі силових інститутів у підтриманні вертикалі влади, поведінкове моделювання для трактування реакцій громадян на сигнали репресивної політики, практику політичної комунікації та цифрової політики для операціоналізації інформаційно-технологічного контролю, концептуальне картографування поняттєвого апарату з подальшою систематизацією наслідків у контексті інституційної, соціальної, інформаційної та культурної сфер. Результати. Уточнено поняття «силові практики» як системи інструментів, що поєднують фізичний примус, адміністративні санкції, цифровий нагляд і когнітивно-комунікативні техніки управління, спрямовані на збереження влади та профілактику політичної мобілізації опозиції. Систематизовано наслідки застосування примусу, зокрема інституційні (ерозія верховенства права, інструменталізація судочинства, зрощення політичної та силової влади), соціальні (апатія населення, недовіра громадян до державних інститутів, зниження їхньої політичної участі), інформаційні (цензура, дезінформація, монополізація фреймінгу), культурні (нормалізація покори, витіснення демократичних цінностей участі й відповідальності). Висновки. Запропоновано аналітичну модель, що інтегрує інституційний, поведінковий та інформаційно-технологічний практики, формуючи цілісне, багатовимірне розуміння ролі силових практик у структурі та динаміці авторитарної влади. Зазначено, що системне осмислення силових практик як складника політичної влади закладає підґрунтя для формування ефективних стратегій зміцнення демократії та запобігання авторитарній деградації державних систем.