Колективний договір як інструмент соціального діалогу між роботодавцем і працівниками

Анотація

Трансформаційні процеси в системі трудових відносин, які відбуваються під впливом цифровізації та модернізації, вимагають оновлення механізмів соціального діалогу. Зростання нерівності, поява нових форм і моделей трудової зайнятості, виклики глобального конкурентного середовища – це чинники, які зумовлюють необхідність удосконалення регулювання взаємовідносин між суб’єктами трудових відносин.

Метою дослідження є визначення й узагальнення теоретичних підходів до правової природи колективного договору, а також аналіз його ефективності в соціальному діалозі та ідентифікація чинників, які негативно впливають на ефективність договірних процесів.

Методологічну основу становлять порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-юридичний методи, що дають змогу комплексно схарактеризувати зміни в законодавстві, проаналізувати наукові позиції вітчизняних і закордонних дослідників та практичні аспекти функціонування колективно-договірного регулювання.

Встановлено, що колективні договори в Україні поєднують нормативну й договірну природу. Невідповідність змісту договорів негативно впливає на їхню спроможність ефективно розв’язувати основні проблеми, що стосуються оплати та організації праці. Крім того, потенціал договорів обмежується бюрократизацією переговорних процесів, дублюванням положень законодавства та слабкістю представницьких механізмів. Цифровізація трудових процесів та поширення нових форм зайнятості, пов’язаних із розвитком цифрових платформ, створюють додаткові перешкоди для договірного регулювання, що актуалізує необхідність модернізації соціальних програм захисту. Міжнародний досвід демонструє, що колективні договори в періоди надзвичайних і кризових ситуацій є інструментами збереження робочих місць та стабільності трудових відносин.

Обґрунтовано необхідність посилення інституційного потенціалу суб’єктів соціального діалогу, підвищення ефективності контролю за дотриманням зобов’язань і розширення можливостей для локальної нормотворчості. Зокрема, запропоновано посилити функції профспілок, підвищити прозорість переговорних процесів і розробити інструменти оцінювання ефективності чинних договорів.