Встановлення вини у реабілітаційних процедурах: проблеми оцінки доказів у світлі статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні»

Анотація

У статті здійснено комплексний історико-правовий та кримінально-процесуальний аналіз підстав відмови у реабілітації жертв політичних репресій відповідно до статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». Основну увагу зосереджено на проблемі встановлення вини особи та оцінки сукупності доказів у реабілітаційних процедурах з урахуванням вимог кримінально-процесуального законодавства радянського періоду, насамперед положень Кримінально-процесуального кодексу УРСР 1960 року.

Методологічну основу дослідження становлять історико-правовий, формально-юридичний, порівняльно-правовий та системно-структурний методи, що дозволило поєднати аналіз нормативних приписів реабілітаційного законодавства з критичною оцінкою практики використання доказів, сформованих у межах репресивного судочинства. У статті досліджено характер доказової бази у кримінальних справах 1930–1950-х років, зокрема у справах політичного характеру щодо учасників ОУН і УПА, та обґрунтовано її системну деформацію внаслідок домінування примусових зізнань, взаємопов’язаних допитів і матеріалів каральних органів без належної перевірки їх достовірності та допустимості.

Проаналізовано практику формування відмовних висновків у справах про реабілітацію та встановлено, що у них, як правило, відсутня критична оцінка доказів і аналіз умов їх отримання, що призводить до механічного відтворення логіки радянського доказування у сучасних реабілітаційних процедурах. Наукова новизна дослідження полягає у формулюванні підходу до оцінки сукупності доказів вини у реабілітаційних процедурах з урахуванням історико-правового контексту та процесуальних стандартів, чинних на момент формування кримінальних справ. У результаті обґрунтовано необхідність перевірки законності та обґрунтованості відмов у реабілітації як умови реалізації цілей реабілітаційного законодавства та відновлення справедливості щодо жертв політичних репресій.