Дипломатія в умовах дестабілізації міжнародного середовища з боку Росії (2014-2021 рр.)

Анотація

У статті здійснено цілісний аналіз трансформації дипломатичних практик, інституційних механізмів та стратегій реагування з боку світового співтовариства на виклики з дестабілізації міжнародного середовища, спричинені агресією Російської Федерації проти України впродовж 2014–2021 рр. Дослідження ґрунтується на використанні кроспарадигмального підходу, що інтегрує експланативні можливості політичного реалізму, ліберального інституціоналізму та соціалконструктивізму, із залученням методів аналізу процесу (process tracing) та дискурс-аналізу. Емпіричну базу становлять тематичні наукові публікації, офіційні документи міжнародних організацій, тексти міжнародних угод, матеріали судових інстанцій та аналітичні звіти.

Встановлено, що анексія Криму та збройна агресія Росії на Донбасі спричинили кризу парадигми інклюзивної безпеки й зумовили глибоку трансформацію дипломатичного інструментарію - від секторальних санкцій та кіберсанкцій до публічних атрибуцій кібератак, становлення «мережевої безпеки» та розвитку юридичної війни. Проаналізовано еволюцію санкційної політики, яка перетворилася з кризового інструменту «одноразового реагування» на структурований елемент довгострокової стратегії стримування, що формує поведінкові стимули та сигналізує про рішучість міжнародних коаліцій. Досліджено роль міжнародних організацій (ЄС, НАТО, ОБСЄ, системи ООН) як майданчиків з координації, моніторингу та нормотворчості, крізь призму суперечливої ефективності консенсусних механізмів в умовах екзистенційних конфліктів за участю держави - постійного члена Ради Безпеки ООН. Розкрито трансформацію ролі України від об’єкта міжнародної підтримки до суб’єкта, здатного формувати міжнародний порядок денний та ініціювати інституційні інновації, на зразок Кримської платформи. Окремо висвітлено енергетичний вимір дипломатії, який сприяв перетворенню проблематики трубопроводів та транзитних контрактів на інструменти стратегічного стримування. Обґрунтовано, що досвід 2014–2021 рр. заклав підвалини адаптивної моделі реагування міжнародного співтовариства на повномасштабне вторгнення Росії в Україну на початку 2022 р.