Мотив нетерпимості у кримінальному провадженні: кримінально-правові та криміналістичні аспекти доказування

Анотація

У статті досліджено особливості встановлення та доказування мотиву нетерпимості у кримінальному провадженні крізь призму кримінально-правових і криміналістичних підходів. Методи дослідження охоплюють сукупність загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, зокрема формально-логічний, системно-структурний та порівняльно-правовий. Використано також елементи емпіричного аналізу судової практики та узагальнення наукових підходів до розуміння суб’єктивної сторони кримінального правопорушення.

У результаті дослідження встановлено, що мотив нетерпимості є складною багаторівневою категорією, яка поєднує психологічні, соціальні та правові характеристики і відіграє визначальну роль у процесі кваліфікації кримінальних правопорушень. Обґрунтовано, що його встановлення здійснюється опосередковано через аналіз поведінки особи, її висловлювань, соціальних зв’язків та цифрової активності. Доведено, що сучасні умови цифровізації суттєво трансформують процес доказування, зумовлюючи зростання ролі електронних (цифрових) слідів як джерела доказової інформації. Запропоновано класифікацію електронних (цифрових) слідів за їх функціональним призначенням у механізмі кримінального правопорушення, що дозволяє підвищити ефективність їх використання у доказуванні.

З’ясовано, що використання цифрових доказів супроводжується ризиками їх модифікації та фальсифікації, що актуалізує необхідність забезпечення їх автентичності та процесуальної допустимості. Наголошено на ключовій ролі інформаційно-комп’ютерної та семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертиз у встановленні змісту висловлювань і підтвердженні упередженого ставлення особи. Виявлено, що ефективне розслідування кримінальних правопорушень, скоєних із мотивів нетерпимості, потребує інтеграції кримінально-правових та криміналістичних підходів, а також удосконалення методик роботи з цифровими доказами.

Визначено, що підвищення ефективності доказування мотиву нетерпимості можливе за умови комплексного використання традиційних і цифрових джерел доказів, удосконалення криміналістичних рекомендацій та уніфікації підходів до оцінки відповідних обставин у правозастосовній практиці.