Особливості використання технологій штучного інтелекту у роботі Державного департаменту США
DOI:
https://doi.org/10.5281/zenodo.20158040Ключові слова:
штучний інтелект, Державний департамент США, цифрова дипломатія 2.0, публічна дипломатія, Big Data, Центр глобальної взаємодії (GEC), алгоритмічне управління, інформаційна війна, національна безпека.Анотація
У представленому дослідженні проаналізовано процес системної інтеграції технологій штучного інтелекту та інструментів аналізу великих даних у діяльність Державного департаменту США в умовах глобальної цифровізації міжнародних відносин. Метою роботи є комплексне вивчення інституційних трансформацій американського зовнішньополітичного відомства, оцінка нормативно-правового регулювання алгоритмічних рішень та дослідження впливу новітніх технологій на ефективність публічної дипломатії та протидії іноземним інформаційним операціям. Методологічну основу розвідки становить системний підхід, що дозволив розглянути цифровізацію дипломатії як цілісний процес оновлення державного управління. Водночас у роботі використано структурно-функціональний підхід для аналізу трансформації підрозділів відомства, контент-аналіз «Стратегії використання даних та штучного інтелекту» (2025) для виявлення пріоритетів планування, а також інструментарій кейс-стаді для детального вивчення систем StateChat, Northstar та ARRE. Результати дослідження засвідчують, що Держдепартамент розпочав масштабну перебудову, яка охоплює всі рівні дипломатичної діяльності: від автоматизації рутинного документообігу до складного стратегічного прогнозування в режимі реального часу. Встановлено, що використання великих мовних моделей дозволило значно оптимізувати обробку неструктурованої інформації, звільнивши кадровий ресурс для виконання завдань, що потребують емоційного інтелекту та безпосередньої комунікації. Виявлено, що ключовим елементом безпеки системи є архітектура «нульової довіри» та концепція «значущого людського нагляду», які покликані мінімізувати ризики алгоритмічної упередженості та помилок. Особливу увагу приділено трансформації стратегій протидії дезінформації, що проявилося у переході від централізованих структур до децентралізованої міжнародної коаліційної взаємодії. Висновки дослідження підтверджують, що перехід до «цифрової дипломатії 2.0» став екзистенційною відповіддю США на епістемологічну кризу сучасності та «вепонізацію» інформаційного простору. Штучний інтелект визначено як критичний інструмент національної безпеки, що дозволяє не лише виявляти загрози, а й здійснювати персоналізований вплив на закордонні аудиторії. Проте цифровізація дипломатичного апарату породжує нові етико-правові виклики, пов’язані з алгоритмічним втручанням у внутрішні справи суверенних держав та необхідністю балансування між технологічною ефективністю і демократичною підзвітністю.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Ірина Ігорівна Климчук, Злата Володимирівна Фучкіна

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.