Правове регулювання deepfake-технологій: виклики для інформаційної безпеки

Анотація

Стаття розкриває особливості правового регулювання deepfake-технологій та їх вплив на стан інформаційної безпеки в умовах цифровізації суспільства. Актуальність обраного питання зумовлена стрімким розвитком штучного інтелекту та поширенням технологій синтетичного створення аудіо-, відео- та зображувального контенту, який використовується не тільки для розваг, а й у політичних, інформаційних та комунікаційних процесах. Наголошується, що deepfake-контент здатний створювати високореалістичні продукти, які розмивають межу між правдою та цифровою імітацією, тим самим створюючи загрозу для інформаційної безпеки держави та прав людини.

У роботі головна увага зосереджена на застосуванні deepfake-технологій, а також пов’язаних із ними ризиків, зокрема поширення дезінформації, маніпулювання громадською думкою, цифрового шахрайства, дискредитації осіб та втручання у виборчі процеси тощо. Окрему увагу приділено міжнародним підходам до регулювання deepfake, зокрема положенням Artificial Intelligence Act Європейського Союзу, який передбачає обов’язкове маркування синтетичного контенту та використання технічних засобів його ідентифікації.

У межах дослідження встановлено, що національне законодавство України не містить спеціального правового регулювання deepfake-технологій, що створює прогалини у сфері притягнення до відповідальності за їх неправомірне використання. Обґрунтовано необхідність формування комплексного правового механізму регулювання, який поєднує нормативні, організаційні та технічні інструменти протидії дезінформації.

Окремо підкреслено значення інформаційного рівня захисту, що включає розвиток медіаграмотності населення та створення систем оперативного виявлення і спростування фейкового контенту. Запропоновані підходи спрямовані на підвищення стійкості інформаційного простору та зменшення ризиків маніпулятивного впливу deepfake-технологій. В умовах війни такі заходи набувають особливого значення, оскільки deepfake-контент може використовуватися як інструмент інформаційно-психологічного впливу, спрямованого на дестабілізацію суспільства, поширення паніки, дискредитацію державних інституцій та підрив довіри до офіційних джерел інформації.