Інституціалізація гендерно-чутливого підходу в системі публічного управління: міжнародні стандарти та український контекст

Анотація

У статті представлено системне дослідження теоретичних та прикладних вимірів інституціоналізації гендерно-чутливого підходу в публічному управлінні. Проведено порівняльну оцінку провідних світових практик, зокрема скандинавської моделі державного фемінізму, а також виокремлено специфіку регіональних траєкторій країн Центральної та Східної Європи. Визначено актуальний стан, ключові виклики та перспективи впровадження відповідних механізмів в Україні в умовах збройного конфлікту та євроінтеграційного процесу. Методологічна основа дослідження поєднує системний аналіз, порівняльно-політичний і порівняльно-правовий підходи, аналіз міжнародних документів (CEDAW, Стамбульська конвенція, резолюції РБ ООН, директиви ЄС), кількісну оцінку міжнародних індексів (GII, GGI, SIGI, EIGE) та SWOT-аналіз. У результаті дослідження простежено концептуальну еволюцію гендерно-чутливого підходу та виокремлено три траєкторії постсоціалістичних держав: реформаторську (Естонія), транзитного глухого куту (Польща) та зворотного мейнстримінгу (Угорщина). Здійснено детальне вивчення першого Індексу гендерної рівності України 2025 року (61,4 бала зі 100), що зафіксував критично низьке представництво жінок у сфері прийняття рішень (домен «Вплив» – 38,7 бала). Досліджено системне значення закону №12245 від 16 січня 2025 року, який уперше закріпив гендерно орієнтований підхід безпосередньо в Бюджетному кодексі України.

Доведено, що результативність гендерно-чутливого підходу визначається взаємодією трьох чинників: інституційної спроможності органів влади, суспільного визнання принципів рівності та наявності дієвих фінансових механізмів підзвітності.

Сформульовано практичні рекомендації законодавчого, інституційного, ресурсного та культурного характеру, спрямовані на зближення України з нормами ЄС та включення гендерного виміру в архітектуру поствоєнного відновлення.