Концепція субсидіарної суб’єктності інститутів громадянського суспільства у кримінологічній політиці

Автор(и)

  • Максим Олександрович Яцина доктор філософії у галузі права (PhD), старший викладач кафедри політики у сфері боротьби зі злочинністю та кримінального права, Навчально-науковий юридичний інститут, Карпатський національний університет імені Василя Стефаника https://orcid.org/0000-0001-5512-5378

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.20609853

Ключові слова:

кримінологічна політика, інститути громадянського суспільства, неурядові організації, субсидіарність, субсидіарна суб’єктність, горизонтальна субсидіарність, європейська інтеграція, суб’єкти кримінологічної політики.

Анотація

У статті обґрунтовано концепцію субсидіарної суб’єктності інститутів громадянського суспільства як позитивно-визначеного четвертого типу у класифікації суб’єктів кримінологічної політики. Актуальність дослідження зумовлена структурною трансформацією участі інститутів громадянського суспільства у протидії злочинності в Україні в умовах повномасштабної збройної агресії рф 2022 року та одночасного запуску переговорного процесу про членство України у Європейському Союзі. Тричленна класифікація суб’єктів кримінологічної політики (формування / реалізації / сприяння), запропонована у мирному контексті 2021 р., не охоплює усього функціонального обсягу, у якому інститути громадянського суспільства тимчасово приймають на себе виконання кримінологічних функцій держави в умовах її об’єктивної неспроможності їх ефективно реалізувати. Мета статті — обґрунтувати концепцію субсидіарної суб’єктності як самостійного теоретичного утворення, що доповнює тричленну рамку без її скасування. Методологічну основу дослідження складають структурно-функціональний, формально-юридичний та порівняльно-правовий методи; ключовим методологічним кроком є аналогічна інверсія принципу субсидіарності з вертикально-компетенційної площини установчого права Європейського Союзу (ст. 5(3) Договору про Європейський Союз) та функціонально-зобов’язальної площини вітчизняного цивільного права (ст. 619 Цивільного кодексу України) у горизонтально-функціональну площину відносин держави та інститутів громадянського суспільства. Аналогічний крок захищено трьома самостійними аргументами — структурною спорідненістю трьох конструкцій, доктринальним прецедентом sussidiarietà orizzontale, на прикладі ст. 118.4 Конституції Італії в редакції 2001 р. і функціональною релевантністю проблеми. Результати дослідження. Запропоновано робоче визначення концепту та сформульовано чотири його операційні ознаки — кондиційність активації, часовість, додатковість (а не дублювальність), імпліцитна реверсивність. Здійснено демаркацію щодо часткових концептуальних попередників — М. Ждана, Д. Сіклярі, І. Данилюка, М. Віхляєва і Ю. Пилипенка, П. Де Герта і І. Вечорек, — кожен з яких робить респектабельний частковий крок, проте повний синтез горизонтальної модальності з кримінологічно-політичним предметом і з категорією суб’єктності здійснюється вперше. Висновки. Концепт субсидіарної суб’єктності становить позитивно-визначений четвертий тип у класифікації суб’єктів кримінологічної політики, не зводиться ані до екстенсії наявних типів, ані до прямого запозичення європейського принципу субсидіарності й утворює методологічну рамку для подальших досліджень функціональних режимів участі інститутів громадянського суспільства у кримінологічній політиці.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-30

Як цитувати

Яцина, М. О. (2026). Концепція субсидіарної суб’єктності інститутів громадянського суспільства у кримінологічній політиці. Український політико-правовий дискурс, (23). https://doi.org/10.5281/zenodo.20609853

Номер

Розділ

Кримінальне право та кримінологія