Приєднання Україною до Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката: перспективи та виклики

Анотація

У статті досліджено проблематику приєднання України до Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката як нового міжнародно-правового інструменту, спрямованого на посилення гарантій адвокатської діяльності та забезпечення верховенства права. Актуальність теми зумовлена необхідністю удосконалення національних механізмів захисту адвокатів, особливо в умовах воєнного стану та триваючої реформи правової системи України.

Метою дослідження є аналіз положень Конвенції, їх порівняння з нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також визначення перспектив і викликів її ратифікації та імплементації в національне законодавство. У процесі дослідження використано порівняльно-правовий, системний та формально-юридичний методи наукового пізнання.

Встановлено, що Конвенція закріплює сучасні стандарти гарантування незалежності адвокатури, зокрема щодо конфіденційності спілкування адвоката з клієнтом, захисту від ототожнення адвоката з клієнтом або його справою, розширення професійних прав адвоката та запровадження міжнародного механізму моніторингу дотримання конвенційних положень. Водночас виявлено окремі недоліки документа, зокрема відсутність ефективного судового механізму захисту прав, недостатню деталізацію гарантій та обмежений характер примусового виконання рішень контрольного органу.

Обґрунтовано, що ратифікація Конвенції Україною матиме важливе євроінтеграційне та правозахисне значення, сприятиме посиленню гарантій адвокатської діяльності, підвищенню рівня її безпеки та вдосконаленню національного законодавства. Наголошено на необхідності комплексного підходу до імплементації її положень у межах загальної реформи адвокатури в Україні.