До поняття відповідальності у сфері екологічної безпеки

Анотація

Юридичну відповідальність у сфері екологічної безпеки можна вважати одним з основних інструментів правового механізму впливу на учасників екологічних правовідносин, спрямованого на примусове або добровільне виконання ними вимог законодавства щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та запобігання екологічним ризикам. Попри важливість аналізованого питання в науковій літературі відсутні уніфіковані підходи до тлумачення поняття «юридична відповідальність у сфері екологічної безпеки».

Метою статті є уточнення поняття «юридична відповідальність у сфері екологічної безпеки».

На підставі проведеного дослідження отримані наступні висновки. По-перше, уточнено визначення юридичної відповідальності за екологічні правопорушення як різновид юридичної відповідальності, сукупність правових засобів, встановлених законодавством, які застосовуються державою, органами місцевого самоврядування або, у передбачених законом випадках, підприємствами та організаціями за вчинення екологічного правопорушення, тобто, порушення вимог охорони довкілля та екологічної безпеки населення, умов і режиму використання природних ресурсів, заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, та забезпечується заходами державного примусу, що мають на меті відшкодування спричиненої екологічної шкоди.

В свою чергу, поняття «відповідальність у сфері забезпечення екологічної безпеки» запропоновано визначити як комплексний правовий інститут та ключовий інструмент державного механізму, що становить собою систему встановлених законодавством засобів впливу (санкцій) та правових норм, спрямованих на забезпечення добровільного або примусового виконання суб’єктами вимог щодо охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та запобігання екологічним ризикам з метою реалізації права кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

По-друге, виділені такі ключові ознаки відповідальності у сфері забезпечення екологічної безпеки, як: 1) виконує регулятивну, превентивну, каральну та відновлювальну функції, будучи засобом досягнення сталого екологічного розвитку держави; 2) є складовою частиною системи екологічного права та водночас важливим елементом забезпечення національної безпеки України, оскільки екологічна безпека є її невід’ємним компонентом; 3) наступає у разі вчинення екологічного правопорушення, яке характеризується екологічною небезпекою для екосистем та спрямованістю на негативну зміну стану навколишнього природного середовища; 4) реалізується через правовий зв’язок (відносини) між державою в особі уповноважених органів та правопорушником щодо застосування відповідних заходів впливу; 5) передбачає застосування комплексу санкцій — адміністративних, кримінальних, цивільно-правових та дисциплінарних, — що мають на меті не лише покарання, обов'язкове відшкодування спричиненої екологічної шкоди, а й попередження скоєння відповідних правопорушень в майбутньому, формування екологосвідомої поведінки суб’єктів; 6) розглядається як один із напрямів екологічної політики держави, де функція «охорони» є ширшою за саму відповідальність, але остання є її ключовим елементом.