Гарантії та обмеження прав суб’єктів господарювання в умовах воєнного часу

Анотація

У статті здійснено дослідження гарантій та обмежень прав суб’єктів господарювання в умовах воєнного стану. Метою даної статті є вивчення особливостей забезпечення (гарантій) прав суб’єктів господарювання в умовах воєнного стану та функціонування процедури їх обмеження, яке ґрунтується на наявній нормативно-правовій базі та сучасних наукових дослідженнях цього питання.

Методи. Методологічний підхід даного дослідження ґрунтується на використанні спектру загальнонаукових та спеціально-юридичних методів. Системний метод надав можливість сформувати комплексний підхід до характеристики правової природи гарантій та обмежень прав суб’єктів господарювання. Формально-методичний метод сформував якісне вивчення нормативного матеріалу, який визначає особливості гарантій та обмежень прав суб’єктів господарювання. Аналітичний метод став передумовою до з’ясування характерних рис гарантій та обмежень прав суб’єктів господарювання в умовах воєнного стану. 

Результати. Встановлено, що в умовах воєнного стану правовий механізм забезпечення прав суб’єктів господарювання зазнав відповідної трансформації, пов’язаної з оновленням цивільного законодавства, введенням відповідного особливого правового режиму й потребами удосконалення правового регулювання таких відносин.

Детерміновано проблеми, які на сьогодні не вирішуються чинним законодавством, що актуалізує формування релевантного теоретичного та емпіричного матеріалу й підготовку узгоджених законодавчих новел, зокрема в межах змісту оновленого ЦК України та інших нормативних актів.

Характерними ознаками обмежень суб’єктів господарювання в умовах воєнного стану є їх: тимчасовість, обумовленість відповідною загрозою національним інтересам (перш за все державній незалежності та територіальній цілісності країни), похідний характер по відношенню до заходів органів публічної адміністрації з усунення такої загрози.