Побутове російськомовне спілкування як екзистенційний виклик у візії української учнівської молоді

Анотація

У статті досліджено один із важливих аспектів мовного питання в Україні – вживання в побуті (повсякденному спілкуванні) російської мови. Згідно з Конституцією України, це одна з мов національних меншин, однак унаслідок неоімперської політики росії ця мова перетворилася на важіль сучасної гібридної війни, і в такому значенні вона є ключовим ідеологічним інструментом зазіхання на національну безпеку України, її державний суверенітет та територіальну цілісність.

Обґрунтовано основні фактори «коливання» побутового використання юним населенням (старшокласниками) України російської мови. На думку авторів, це такі чинники: перманентне перебування людини у відповідному соціальному (мікро)середовищі, історична традиція (що вельми помітна на родинному рівні), приналежність до різних вікових груп (неоднаковий ступінь залежності особи від суспільних цінностей, орієнтирів, захоплень), державна політика, як комплекс заходів, спрямованих (чи ні) на посилення безпекової стратегії. Усвідомлюючи складність осмислення та труднощі вирішення проблеми, запропоновано трактувати різні її аспекти через критерій екзистенційного виклику, яким є російська агресія, що має за мету знищення української національної спільноти.

Проведений аналіз побутового російськомовного спілкування старшокласників переконливо засвідчує кілька обставин, що стоять на заваді творення інноваційних підходів та релевантних суспільних практик. По-перше, молодь рідко керується чинним законодавством, натомість віддає перевагу усталеним традиціям, суспільним настроям, побіжній кон’юнктурі. По-друге, зміна поколінь мало на що впливає, бо в сім’ї (родині) критичне переосмислення мовного питання річ порівняно рідкісна. По-третє, адекватна відповідь на нинішній екзистенційний виклик можлива тоді, коли особа спроможна піднятися до вищих стандартів духовності й моралі, а в юнацькому віці це потребує додаткових зусиль держави й самої людини.