Геополітичне змагання за ресурси Арктики як чинник зміни глобального балансу сил

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена стрімкою трансформацією Арктики з периферійного простору на один із ключових геополітичних центрів, де провідні держави реалізують зовнішньополітичні амбіції через поєднання ресурсного, логістичного та безпекового потенціалу. Кліматичні зміни, дефіцит стратегічних матеріалів і загострення глобальної конкуренції стимулюють боротьбу за регіон, перетворюючи Арктику на інструмент подолання як внутрішніх, так і міжнародних викликів. У цих умовах актуалізується потреба переосмислення моделей управління полярними територіями, аналізу нових механізмів геополітичного впливу та оцінювання ролі Арктики в трансформації системи міжнародних відносин.

Метою дослідження є встановлення стратегічних чинників зростання геополітичної ваги Арктики та виявлення того, як держави конвертують її ресурсний і логістичний потенціал у геополітичний капітал.

Методологія ґрунтується на аналітичному й порівняльному підходах, доповнених елементами геополітичного моделювання для прогнозування сценаріїв переформатування глобального балансу сил. Емпіричну базу становлять кейс-аналізи стратегій США, Росії, Китаю, Канади, Норвегії та Данії на основі офіційних документів, звітів міжнародних інституцій і матеріалів провідних аналітичних центрів.

У результаті встановлено, що Росія та Китай формують стратегічну вісь, орієнтовану на мілітаризоване освоєння регіону, тоді як США протидіють їм через стримування критичної інфраструктури та санкційні механізми. Канада балансує між суверенізацією та екологічною легітимацією, а країни збалансованого розвитку – Норвегія й Данія – демонструють уразливість перед більш агресивними гравцями. Після 2022 року, внаслідок геополітичної ескалації роль багатосторонніх механізмів, зокрема Арктичної ради, істотно зменшилася, а регіон поступово переходить до формату блокової конкуренції.

У висновках доведено, що боротьба за Арктику є складником глобального геополітичного протистояння, яке поглиблює фрагментацію міжнародного правопорядку та легітимізує мілітаризовані моделі управління ресурсами.

Подальші дослідження передбачають розроблення інституційних сценаріїв стабілізації регіону, аналіз ролі неарктичних гравців та вивчення Арктики як ключового елемента нової архітектури глобального домінування.