Взаємодії міжнародних організацій та громадянського суспільства у врегулюванні воєнних криз
DOI:
https://doi.org/10.5281/zenodo.17558246Ключові слова:
миротворення, партисипативне управління, мережеве управління, інституціональна практика, подолання конфліктів.Анотація
Метою дослідження є комплексний аналіз ролі міжнародних організацій і громадянського суспільства у врегулюванні збройних конфліктів та формуванні стійкого миру. Особливу увагу приділено виявленню механізмів партнерства, що забезпечують баланс між інституційною стабільністю глобальних структур і гнучкістю місцевих ініціатив у процесах миротворення та відновлення. У роботі застосовано системний, порівняльно-правовий, інституціональний та структурно-функціональний методи, що сприяли розробленню теоретичних засад розуміння ролі міжнародних і громадських організацій у миротворенні. Використано принципи міждисциплінарного аналізу – поєднання політичної науки, права, соціології та управлінських студій. Джерельну базу склали офіційні звіти міжнародних організацій (ООН, ЄС, ЄБРР, ПРООН, МКЧХ), аналітичні документи українських неурядових організацій та наукові публікації 2020–2025 рр., присвячені проблемам миротворення та постконфліктного управління. Під час дослідження доведено, що сучасна парадигма врегулювання конфліктів переходить від державоцентричної моделі до багаторівневої системи глобального управління, у якій міжнародні організації та громадянське суспільство є рівноправними суб’єктами. Встановлено, що український досвід 2022–2025 рр. демонструє ефективність поєднання трьох моделей співпраці: партисипативної, мережевої та інституціональної. Ця гібридна модель забезпечує взаємодоповнення функцій: міжнародні інституції визначають нормативні межі та забезпечують фінансово-організаційне підґрунтя, тоді як громадські організації сприяють локалізації процесів, зокрема прозорості, підзвітності та соціальній легітимності мирних ініціатив. На основі аналізу практики взаємодії у сфері гуманітарної допомоги, правозахисту, документування воєнних злочинів та післявоєнного відновлення сформульовано низку рекомендацій щодо підвищення ефективності партнерства. Отримані результати мають прикладне значення для розроблення національних стратегій мирного врегулювання й відновлення та для вдосконалення діяльності міжнародних інституцій у кризових регіонах. Запропонована модель співпраці може бути використана як орієнтир для інших країн, що переживають збройні конфлікти, зокрема для створення стійких систем багаторівневого управління, заснованих на принципах партнерства, інклюзивності та правової відповідальності.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Наталія Олексіївна Бикадорова

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.