Політична та соціоінформаційна стійкість цифрової доби: локальний потенціал кібердипломатії

Анотація

Мета. Встановлення потенціалу кіберстійкості на основі практик сучасної кібердипломатії в рамках розвитку систем публічної цифрової комунікації. Методи. У статті застосовується комплексна методологія, що охоплює теоретичний аналіз наукової літератури, спрямованої на дослідження кібердипломатії в контексті забезпечення соціоінформаційної стійкості у цифрову добу, а також методи узагальнення та порівняння для з’ясування можливостей та труднощів у запровадженні локального потенціалу кібердипломатії у забезпеченні політичної стійкості. Результати. У статті розглянуто обґрунтування потреб соціоінформайційної стійкості громадських спільнот, які наголошують на спроможності кібердипломатії як особливо різновиду міжнародних інтеракцій на офіційному та неофіційному рівні в цифровому середовищі. Увагу сфокусовано на зростанні значення акторів «середнього рівня», які можуть у конструктивний спосіб інтерпретувати функціонал дипломатичного діалогу. Акцент зроблено на розвитку національної системи кібердипломатії, яка визначає необхідність розбудови цифрової інституційної мережі публічної комунікації офіційних та неофіційних речників. Розкрито значення соціально-інформаційної стійкості, яке підкреслює важливість сприяння розвитку суспільства, здатного підтримувати соціальну згуртованість, сприяти рівному доступу до інформації та забезпечувати позитивний внесок кіберзнань у соціальний добробут. Аргументовано функції кібердипломатії в широкому розумінні в рамках завдань зміцнення соціальної структури та підвищення стійкості  в умовах застосування маніпулятивних стратегій. Наголошено, що розвиток цифрової соціально-політичної стійкості вимагає стратегічного планування, інклюзивної політики та сприяння розвитку культури політичної кіберучасті. Обґрунтовано вплив спроможності демократичних еліт і лідерів ефективно, точно та прозоро публічно спілкуватися в цифровому просторі на довіру та залученість громадськості. Зроблено висновок, що публічно-комунікаційні ініціативи та практики в рамках сучасних дипломатичних контактів вимагають постійної підтримки бажаного для певної країни порядку денного в цифровому просторі. Висновки. Міжнародна співпраця та обмін знаннями на основі кібердипломатії підвищують соціально-інформаційну стійкість, дозволяючи конкретним суспільствам навчатися на інноваційному світовому досвіді та адаптувати інноваційні рішення до місцевих умов.