Взаємодія правоохоронних та контролюючих органів при запобіганні кримінальним правопорушенням у сфері діяльності небанківських фінансових установ

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження теоретико-прикладних аспектів взаємодії правоохоронних та контролюючих органів у процесі запобігання кримінальним правопорушенням у сфері діяльності небанківських фінансових установ в Україні. Обґрунтовано, що сучасний етап розвитку небанківського фінансового сектору характеризується підвищеним рівнем криміногенних ризиків, зумовлених як внутрішніми організаційно-правовими особливостями діяльності таких установ, так і зовнішніми соціально-економічними факторами, що посилюються в умовах воєнного стану. Визначено, що специфіка функціонування небанківських фінансових установ, зокрема кредитних спілок, фінансових компаній, ломбардів та страхових організацій, пов’язана з обмеженістю ресурсів внутрішнього контролю, високим рівнем довірчих відносин між учасниками, локальним характером діяльності та недостатнім рівнем цифровізації процесів, що створює сприятливе середовище для вчинення кримінальних правопорушень. До найбільш поширених протиправних проявів у цій сфері належать фінансове шахрайство, інсайдерські зловживання, незаконне використання фінансових ресурсів, а також легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Доведено, що ефективність запобігання таким правопорушенням значною мірою залежить від належної організації взаємодії між суб’єктами протидії, серед яких ключову роль відіграють Національний банк України, органи фінансового моніторингу та правоохоронні органи. Встановлено, що сучасна система взаємодії характеризується недостатнім рівнем координації, фрагментарністю інформаційного обміну та відсутністю єдиного інформаційно-аналітичного середовища. Особливу увагу приділено ролі фінансового моніторингу як інструменту раннього виявлення кримінальних правопорушень, а також необхідності впровадження ризик-орієнтованого підходу до державного нагляду. Обґрунтовано доцільність створення інтегрованих інформаційних систем, удосконалення нормативно-правового забезпечення взаємодії, підвищення рівня професійної підготовки кадрів та активізації міжвідомчого й міжнародного співробітництва.